Хто шкодує про милостиню, той втрачає нагороду від Бога

Коли доводиться подати жебракам кілька копійок, то ми рідко шкодуємо дріб’язок та віддаємо його зі спокійною душею. Але коли потрібно буває роздати щось більше, ми часто шкодуємо про таку жертву, даємо її зі смутком і невдоволенням, а іноді, навіть із докорами тому, кому вона йде. У такому випадку ми отримаємо подвійне горе: і розданого шкода, і нагорода за нього

Повчання про чесність

Здається, не потрібно зайвий раз нагадувати , що всі ми повинні бути чесними, тобто завжди чинити справедливо. Колись три брата пішли на жнива та найнялися жати шістдесят нив. У перший же день праці один із них захворів і повернувся в свою хатину. Один із братів сказав іншому: - Ось бачиш, брат наш захворів.

Про правдивий плач грішника за гріхи

Один подвижник мав звичай читати келійне правило разом із іншим ченцем. Не раз під час читання його заливали сльози, через що він переривав молитву. Одного разу брат запитав його: - Скажи мені, що за думка переслідує тебе на правилі, що так гірко плачеш? Чернець відповідав: - Прости мене, брате! Я завжди під час молитви на правилі бачу перед собою

Про те, як маємо ставитися до грішників

Коли хто згрішить на наших очах, то ми одразу ж починаємо судити цю людину, докоряти їй, насміхатися, і вже готові розтрубити про побачене всім і кожному. Але, чи добре це? Ні, бо гріх осудження противний Богу та приємний нашому ворогу. Тому не зі словом глузування, докору і осуду ми повинні підходити до людини, яка згрішила, але з духом

Про те, як ігумен надав урок скупій братії

Деяких багатих людей можна назвати людьми розрахунку. Це ті люди, які бувають щедрими лише коли грошові справи в них йдуть добре. В такому випадку вони зовсім не проти допомагати бідним. Але варто статись тому, що справи хоч трохи в них підуть гірше, то ці люди одразу ж допомогу бідним залишають, кажучи: - Що ж поробиш! Коли прибутки є, то не шкода й допомогти з них.

Як спасати душу від погибелі, живучи в миру

Хоча Слово Боже не розділяє людей на чини та посади, сьогодні наше повчання буде до звернене до людей простих і мало навчених основам віри та благочестя. Для того, щоб відхилити від думки, що спастися можна тільки в монастирі або в пустелі, пропонуємо вам ознайомитися з історією, що трапилася з одним мешканцем Царгороду.

Від неправедного багатства щасливим не будеш

Люди ласі до наживи рідко коли розрізняють засоби, якими вони множать свої багатства. Не раз їм буває байдуже з гріхом їх прибуток, чи чесний. Ціль таких людей – лише гроші, а все інше їх мало цікавить. Через це, часто залишаються через голодними сироти, бідують вдови, плачуть пограбовані ними боржники. А жорстокосерді багатії ніякої уваги на це не звертають і продовжують чинити свої брудні справи.