Слово від перекладача
У грудні 2014 року минає сто двадцять п’ять років, відколи протоієрей Віктор Гур’єв, настоятель православної громади села Філей, що недалеко від Москви, закінчив упорядкування найвідомішої своєї роботи – «Пролог у повчаннях». Відомий двотомник пережив кілька видань, останнє з яких, четверте, було з невеликими доповненнями надруковано ще 1912 року.
Ці книги справедливо користувалася у нас популярністю до того часу, поки архаїчна, ще «дореволюційна» російська мова, щедро приправлена старослов’янськими словами, перестала бути зрозумілою читачеві. Тож, безумовно, в цьому є своєрідний трагізм книги: хоча написано її було для простих людей та простою мовою, з часом вона перестала бути такою. Власне, це підтверджує навіть її назва: ще перші перекладачі та переписувачі самі помилися, прийнявши заголовок вступу, названий «Пролог», за саму назву книги.
Безумновно, є несправедливим у наш секулярний час, який серед іншого, є часом підміни віри – церковністю, а святих Таїнств Церкви – народними звичаями та традиціями, відправити таку цінну роботу в забуття. Саме з цієї причини я, помолившись Богу, взявся за переклад цієї фундаментальної аскетичної праці для мирян, сучасною українською мовою.
Особливістю видання є те, що переклад, який я доручаю вашій увазі – переважно авторський. Тобто, якщо текст можливо було перекласти дослівно, я перекладав дослівно. Але старі слова, або ті словосполучення, що давно вийшли з використання, або написані словами, що не мають аналогів в українській мові, були перекладені так, як я вважав за найкраще, відповідно до контексту. Окрім того, я намагався якомога ретельніше вивірити усі цитати Святого Писання, розставляючи посилання навіть там, де їх раніше не було в оригінальному тексті. Змінам піддалися також невірні богословські акценти, яких часто допускався упорядник.
Таким чином, цей переклад справедливо можна назвати авторським та цілком оригінальним: сказати, що я цілком "вкрав" чужу роботу, яку приписав собі, можна лише при великому упереджені. Оригінальність його полягає в тому, що змісту текстів автора, я надавав власну, сучасну форму, цілком доступну нинішньому читачеві, "непідготовленому" до таких текстів.
Сподіваюся, ця робота виявиться не лише цікавою, але й корисною для душі та потрібною для християн.
Звісно, у тексті, так чи інакше, можуть зустрітися суто друкарські помилки та неточності. Усі вони обов'язково будуть виправлені при остаточному редагуванні та корекції тексту. Маю надію, що не спотворив змісту книги тексту неправильним власним тлумаченням. Наскільки добре мені вдалася ця робота – судити вам. У будь-якому разі, прошу покрити мої недоліки вашою любов'ю та святими молитвами.
Протоієрей Євген Заплетнюк