Боротьба зі злими помислами заслуговує нагороди

Дуже часто трапляється, що злі бажання та гріховні помисли переслідують нас цілком без нашої волі. Як ставитися нам до цього? Чи відповідальні ми за них перед Богом, чи ні? Якщо чесно визнаємо, що самі подали привід до того, щоб злі, хульні та нечисті помисли увійшли в нас, то ми, звичайно, несемо за це відповідальність перед Богом. Також будемо відповідати перед
Господом, якщо захопимося гріховним помислом, що мимоволі зайшов до нас: насолоджуємося або співчуваємо йому.

Якщо ж ми не подавали ніякого приводу до того, щоб це зло увійшло в нас, якщо йому не співчуваємо, та ще й всіма силами своєї душі боремося з ним, то не тільки не винні, але й за цю боротьбу заслуговуємо нагороди від Христа. Така боротьба зі злом буде зарахована нам як подвиг.

Святитель Димитрій Ростовський міркує про це так: «Оскільки багато людей бентежать злі та богохульні думки, то корисно буде нагадати ще раз про те, коли ці думки бувають для нас гріхом, а коли ні. Потрібно знати, що в цих злих думках немає ніякого гріха, коли своєю волею та розумом не тільки не погоджуємося на них, але й ненавидимо їх, і всіляко боремося з ними. Якщо ж тими думками розум і воля насолоджуються, а сама людина утримує їх у своєму серці, тоді злі думки будуть для нас смертним гріхом. 

Оскільки є велика різниця між самим помислом та згодою на нього, то помиляються ті, хто хоча й боряться з помислами, сприймають свій стан гріхом. Коли ж ми любимо злі думки та насолоджуємося ними, щиро їх бажаємо та примножуємо такі помисли, то ось це вже буде наша згода та гріх. Якщо  їх ненавидимо та не бажаємо, але вони самі на розум нам приходять, а ми відвертаємося від них, то совісті не слід бентежитися ними, бо коли ми їх долаємо, то цим множимо собі нагороду у Бога». (Прол. 6 травня ).


Істину слів святителя Димитрія можна підтвердити прикладом . Одного ченця старець відпустив у селище, де той якийсь час боровся зі своїми помислами, які схиляли його до гріха . П'ять разів повставала в ньому плотська боротьба, та п'ять разів усмиряв він свою плоть страхом Божим і молитвою. 

Після цього, коли вже подвижник повернувся до свого старця, він упав перед ним наче винний, вважаючи себе ченцем, який впав у смертний гріх. Але, прозорливий старець, подивившись на інока, побачив на ньому п'ять вінців і сказав йому: 

«Не сумуй, дитя моє, бо ти не переможений, але переміг. Борючись із пристрастю, не скорився їй. Так подвизався і праведний Йосиф. Подвиг його бачили Ангели та вихваляли Бога, коли він здобув перемогу над пристрастю, а диявол залишився осоромлений. Добре те,  щоб і в помислі не мати зла. Але якщо помисли нас спокушають, то ми повинні подвизатися, щоб не бути переможеними». ( Прол. 29 липня ) .

Отже, якщо так трапиться, що до вашого розуму,  без жодного приводу з вашого боку, почнуть вторгатися які-небудь гріховні помисли або злі бажання в серці, і якщо ви всіма силами душі будете боротися з ними, відкидати їх, намагатиметеся вирвати і викинути їх від себе, то знайте, що ці помисли та бажання за гріх вам не порахується тому, що під час боротьби з ними ви будете не здаватися, але воювати. А коли й звичайних воїнів, які твердо протистоять своїм ворогам чекає не покарання, а нагорода , то тим більше велика нагорода очікує христолюбиве воїнство, що сміливо борються з ворогами спасіння. Переможцеві, говорить Господь, дам сісти зі Мною на престолі Моєму ( Апок. З:21). Амінь .

(Духовні ліки для тих, хто бентежиться помислами) 06.05 // 19.05