.jpg)
Люди з поганим характером, або горді, що не вміють вжитися з навколишніми, уявляють собі, що вони справжні мученики та гідні мученицького вінця. Який жахливий та жалюгідний самообман! Людина, яка постійно докучає іншим і «напрошується» на неприємності, звичайно ж, і сама терпить неприємності і скорботи. Але хто ж їй в цьому винен, як не вона сама?
А між тим, дуже часто такі люди кажуть про себе: - Щоб спасти душу, треба страждати, ось і я страждаю, як справжній мученик! І заводить такий «мученик» усюди чвари та незгоду, через що, зрозуміло, буває й іншим не солодко, та й самому нелегко. Чи ж у цьому шуканні страждань є який-небудь сенс? Чи вгодно воно Богу? Чи будуть мати якусь ціну в очах Божих страждання такої людини? Без сумніву - ні!
А між тим, дуже часто такі люди кажуть про себе: - Щоб спасти душу, треба страждати, ось і я страждаю, як справжній мученик! І заводить такий «мученик» усюди чвари та незгоду, через що, зрозуміло, буває й іншим не солодко, та й самому нелегко. Чи ж у цьому шуканні страждань є який-небудь сенс? Чи вгодно воно Богу? Чи будуть мати якусь ціну в очах Божих страждання такої людини? Без сумніву - ні!
"Тих, говорить св. Петро Олександрійський , які по своїй гордості приймають на себе непосильні подвиги, провокують чвари, або самі йдуть до тих, які можуть віддати їх на страждання, чекає доля грішників тому, що такі й самі грішать, бо не слухають слів Господа : «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!». (Мр.14:38), та інших : «І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!» (Лк.11:4).
Відпускаючи апостолів на проповідь, Господь не каже їм, щоб вони напрошувалися на ворогів, але щоб остерігалися їх. А коли наблизився час Його страждань, то не Сам Він Себе віддав до рук убивців, але очікував коли ті прийдуть на Нього з мечами та киями. ( Мф. 26:47 ). Тому не розумно чинять ті, які самі шукають собі гонінь.
Господь, розмовляючи з апостолами про майбутні страждання, каже: "Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть. І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам. А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський". (10:17-18,23)
З цих слів видно, що Господь не хоче, щоб ми самовільно йшли до гонителів, провокували їх до вбивства чи дратували їх. Він лише навчає бути готовими на все та пам'ятати слова: «Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу». (Мк.14:38)
Отже, ті, що шукають гонінь - чинять нерозсудливо, завдають шкоди для себе та інших. Для себе, бо замість спасіння душі отримують осудження. А для інших, бо цим їх на гріх наводять, мимоволі збуджують інших до гніву та помсти.
Але знайдуться такі, що скажуть: - Я хочу бути мучеником і прийняти мученицький вінець! Що, ж! Можна й це. Але для цього потрібно не інших дратувати, а робити щось інше. Авва Афанасій говорить так: «Часто запитує багато-хто: де нині знайти гоніння та муки? Ось де: будь мучений власною совістю, помри для гріха, приборкай земні члени свої та будеш справжнім мучеником. Колись мученики з царями та князями боролися. А ти борися з царем гріха - дияволом, і з князями його - бісами. Мучеників приводили до капищ, примушували приносити ідольські жертви та приймати участь у мерзенних ідолослужіннях.
Не забуваймо, що й перед нами буває і капище, і жертви, і ідоли. Капище - це ненаситна любов до насолод. Жертви - плотські пристрасті. Кумири та ідоли – це наші гріховні бажання. Бо раб похоті є ідолопоклонником. Так само повинен називатися і гнівливий, грошолюбний, і сластолюбець, і немилосердний. І ось, якщо від цих і подібних гріхів стриматися, та зберегти себе від несамовитих пристрастей, то через це відречешся від кумирів злої віри, станеш мучеником і сповідником».
Із цього треба зрозуміти, що самому напрошуватися на гоніння нерозважливо, налаштовувати інших проти себе та наводити інших до гріха – непохвально. І якщо хтось, збуджуючи чвари, вважає себе мучеником, то повторимо – такі страждання на врятують їх, бо вони є прямим наслідком нерозважливих вчинків, у яких ніхто їм не винен, окрім, звісно, них самих.
Якщо вже справді хочеться прийняти мученицький вінець, то дотримуйтеся поради святого Афанасія, то проголосіть війну самим собі та своїм внутрішнім ворогам: приборкуйте земні члені ваші, викорінюйте в собі самозакоханість, розпинайте плоть із пристрастями та похотями, не давайте волі гніву, вбивайте змія грошолюбства, а більше всього оголосіть непримиренну війну древньому змієві - дияволу, боротьбою з яким до крові здобуде собі вінець мученицький. Амінь.
(Слово святого Петра Олександрійського . Прол .7 травня. Слово з Патерика ) 08.05 // 21.05