Скуштуєш плоду з цієї яблуні, та не зрадієш , - такий він кислий і гіркий.
Очевидно дитина, яку ніхто вчасно не зупиняє, не застерігає від гріха, і навіть, не карає, згодом виростає рабом своїх безладних нахилів та звичок. Раннє погане поводження переходить у нього в звичку, а потім така людина стає непридатним членом суспільства, горем для своїх батьків, тягарем і спокусою для оточуючих.
«Немає нічого гіршого – навчає нас святитель Іоан Золотоуст - коли дитячі проступки не виправляються, і через це перетворюються в злий навик і звичку. Ці проступки, будучи запущені, настільки псують дитину, що згодом вже не буває змоги жодними вмовляннями їх виправити. Подібних дітей диявол водить наче полонених, куди сам захоче. Він стає їх повновладним повелителем, дає згубні настанови, а ці нещасні діти, анітрохи не думаючи, що ці настанови ведуть їх до остаточної погибелі, виконують їх з великим задоволенням».
Який із цього ми можемо зробити висновок? А той, що в ранньому віці не тільки жодного значного пороку, але навіть окремого злого вчинку дитини батьки не повинні вважати незначним, бо, і як показує досвід, і як ми бачили зі слів Святителя, мале, якщо не буде поміченим і вчасно зупиненим, зрештою зробиться великим.
І справді: хіба не буває часто, що найважчі злочини вчинені в зрілих літах сталися саме тому, що вони проросли з насіння, нібито, неважливих дитячих пустощів?
Ось, дитина зірвала без дозволу яблуко. Що тут особливого? А між тим, вона вже зробилася злодієм. Інша дитина звикла тиранити домашніх тварин. Скажете, що за біда, коли він по-дитячому б'є собаку або кішку? Але дивишся, в зрілому віці цей вже став жорстоким і нелюдським тираном власної сім'ї. Дочка до ночі гуляє поза домом. Що тут сказати: діло молоде, нехай собі гуляє. Проте, дуже часто після цих гулянь батько і мати через ганьбу дочки рвуть на собі волосся, але вже пізно.
Отже, батьки, не забувайте, що коли ваша дитина зробила щось погане перший раз, то може зробити й ще. А з повторенням поганого, у неї все більше будуть слабшати сили до опору злу. Зрештою, гріх обернеться в навик (звичку), якщо вчасно не вжити заходів до припинення зла. «До юнакового серця глупота прив'язана, говорить Соломон , та різка картання віддалить від нього її.» (Притч. 22:16 ) .
Тому й намагайтеся виховувати в своєму серці любов до дітей, але не сліпу, а розумну.А для отримання її частіше згадуйте настанову Премудрого:
«Хто любить свого сина, той нехай частіше карає його, щоб згодом утішатися ним. 2 Хто наставляє свого сина, той буде мати допомогу від нього і серед знайомих буде хвалитися ним. 3 Хто учить свого сина, той збуджує заздрість у ворогу, а перед друзями буде радуватися за нього. 4 Помер батько його – і ніби не вмирав, тому що залишив після себе подібного до себе; 5 при житті своєму він дивився на нього й утішався, і при смерті своїй не засмутився» (Сир.30:1-5).
«9 Плекай дитя, і воно злякає тебе; грай з ним, і воно засмутить тебе. 10 Не смійся з ним, щоб не горювати з ним і після не скреготати зубами своїми. 11 Не давай йому волі в юності і не потурай неразумію його. Нагинай шию його в юності і сокрушай ребра його, доки воно молоде, щоб, зробившись впертим, воно не вийшло з покори твоєї. 13 Учи сина твого і трудися над ним, щоб не мати тобі засмучення від непристойних вчинків його.» (9-11) Амінь . (21.05)