Горе тому, хто багатіє в себе, а не в Бога

Псалмоспівець каже: Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага.( Пс.33:11). Що означають ці слова? А те, що Господь не залишає ніколи того, хто до Нього звертається з молитвою. Окрім цього, вони означають ще й те, що горе тому, хто багатіє для себе, а не для Бога.

У місті, де св. Єпіфаній був єпископом, трапився голод, в наслідок чого по всій місцевості настала велика скорбота. Жив там багатий крамар-язичник Фавстіан, що тримав у себе величезні запаси хліба. Єпіфаній сказав йому: - Друже, дай мені в борг своєї пшениці, щоб я зміг нею нагодувати голодних. З часом все що буду винен, сплачу тобі сповна. Фавстіан відповідав:  - Йди до свого Бога, нехай Він тобі дасть. 

Розчарований Єпіфаній пішов до церкви святих мучеників, де всю ніч зі сльозами молився Богу, щоб Той врятував від смерті голодний люд. Був же там ідольський храм, у який зі сторонніх ніхто не міг увійти, бо інакше одразу ж вмирав. І був до Єпіфанія голос: - Йди до ідольського храму! 

Єпіфаній пішов, а двері там перед ним відчинилися самі собою. Увійшовши до храму знайшов у ньому багато золота. Він взяв його, пішов з ним до Фавстіана, де скупив весь хліб, який був у нього. Так він нагодував ним усіх голодних . Але й це ще не все!

Також і чимало жителів  міста достатньо наповнили хлібом свої маєтки. Коли ж  у Фавстіана весь хліб був розпроданий, він навіть відправив одинадцять кораблів в Калабрію, і всі кораблі там наповнив пшеницею та житом. Коли ж кораблі поверталися додому, за сто верст від рідного міста їх застала буря й потопила все: і  кораблі, і всю пшеницю, і все жито. 

Фавстіан, почувши про це, почав сильно хулити Господа Бога разом із Єпіфанієм, але, звичайно, його хула не повернули йому ні хліба, ні кораблів. Так, додає від себе автор життя святого Єпіфанія, і збулося слово псалма: Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага.( Пс.33:11).

Лазар. Фреска церкви Сан Клементе де Таул. Початок 12 в.
І дійсно, має рацію Псалмоспівенць, і стали зрозумілими його слова: "Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево, та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов!"  (Пс.36:35–36). Ось багатий справді зубожів і зголоднів, а ті, що шукали Господа сповнилися всяких благ. А це завжди буває з тими, хто в себе, а не в Бога багатіє. І так часто буває ще за земного життя, а що ж чекає користолюбця далі? Що буде після того, коли він почує :  Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?... (Лк.12:20)

Тільки тоді він зрозуміє, що все те земне, що належало йому, назавжди залишилося по цей бік гробу. Йому ж залишаться одні лише грішні справи його на прокляття від тих, які пережили його,  тільки одні злі справи вин понесе далі на вічне судилище Боже.

А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати:  ваше багатство згнило, а ваші вбрання міль поїла! Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні! Амінь .

(Слово з житія святого Єпіфанія. Прол. 12 травня ) 12.05 // 25.05