Якщо часом буває корисним слухати чужих порад, то тим більш корисним є виконання добрих християнських порад і настанов своїх рідних батьків. Ось, як красномовно про це нас вчить Святе Писання: «Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї…» (Притч. 1:8 )
«Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя. » (Притч. 23: 22). «Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!». (Еф.6:1).
«Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя. » (Притч. 23: 22). «Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!». (Еф.6:1).
За виконання заповіді Божої про шанування батьків ми отримуємо благословення і милість Божі згідно обітницею Господньою:
« Дитино, допомагай твоєму батькові в старощах і не засмучуй його за його життя; і коли розум ослабне, будь поблажливим; не зневажай його тоді, коли ти - повносилий. Бо добродійство батькові не буде забуте: надолуженням за гріхи воно тобі причислиться. За дня скрути твоєї Бог тебе згадає, і гріхи твої зникнуть, як лід від спеки.Неначе богохульник, той, хто покидає батька; проклятий Господом той, хто гнівить свою матір. Сину, виконуй діла свої скромно, і полюбить тебе людина, Богові мила. Що більший ти, то більше понижуйся, а знайдеш у Господа ласку». (Сир.12-17. (Хом.)
В одного благочестивого чоловіка був єдиний син. У країні, де вони жили, настав голод, а обидва вони були бідні настільки, що вже незадовго їм загрожувала голодна смерть. Ось і каже батько синові: - Сину мій, ти бачиш, що ми вже дійшли до того, що нам їсти нічого. Дозволь мені продати тебе в рабство: тоді й ти залишишся живий, і ми, твої батьки, з голоду не вмремо. Слухняний син відповідав: - Роби, отче, як тобі завгодно.
Батько відвів його до одного з вельмож і продав у рабство. Прощаючись із сином, батько сказав йому: - Сину, ось яку я залишаю тобі заповідь: коли будеш проходити повз церкву Божу й дізнаєшся, що в ній в цей час йде служба, то не минай її, але ввійди, помолися та будь там неодмінно до закінчення служби. Сказавши це батько повернувся додому. Слухняний син, служачи у вельможі, старанно виконував заповіт батька.
Минув рік, все йшло добре. Але ось, одного разу юнак випадково дізнався про один гріховний вчинок своєї пані, в якому також був співучасником і співтовариш його по службі, інший раб . Благочестивий отрок нікому про це не сказав, і тільки благав Бога про прощення грішників. Але зла пані знаючи, що юнакові відомий її гріх, з відчаю та сорому зважилася погубити його .
«Цей юнак, якого ти нещодавно придбав, сказала вона чоловікові, хоче тебе звести зі світу, і я раджу тобі раз і назавжди позбутися від нього, вбити його ».
Пан послухався злої поради своєї дружини, і якось зустрівши начальника міста сказав йому : « - Я пришлю до тебе порізно своїх рабів. Нехай першому, який прийде до тебе з рушником, твій кат відсіче голову. Другому, який після прийде після цього, віддай цю голову, щоб він її мені приніс».
Повернувшись додому, вельможа дав тому юнакові рушник і послав до ката. Не знаючи, що йде на смерть, благочестивий юнак, проходячи повз одну церкву, в якій йшла служба, пригадав заповіт батька, увійшов помилитися й став чекати закінчення служби.
Тим часом зла пані, бажаючи швидше бачити голову невинного, послала співучасника свого беззаконня, свого улюбленця раба, теж до ката. І ось, сталося так, що той раб теж зайшов до церкви, де вже молився благочестивий юнак, який і запитав свого товариша: - Куди це ти йдеш? Той відповів, що його послано до начальника міста. Благочестивий юнак сказав: - Я також туди з рушником посланий. Так навіщо нам зараз обом трудитися, ось візьми цей рушник і віднеси їм, а я після служби зайду. Раб, улюбленець пані, взяв рушник, який негайно приніс до ката, а цей зараз же відрубав йому голову й загорнув у той рушник.
Благочестивий ж юнак, виконуючи батьківський наказ, достояв до кінця всю службу в храмі, а потім, пішов до ката. Той віддав йому загорнуту в рушник голову товариша по службі та наказав віднести її до пана. Юнак взяв і приніс. Яким були жах та здивування пана і його дружини, коли вони побачили посланого на смерть живим і неушкодженим, а голову того, який повинен був повернутися!
Чи потрібно після цієї історії ще зайвий раз доводити, що за послух батькам дітям буде благо, і що цього вони повинні благоговійно слухати добрих порад і настанов батьківських, щиро приймати їх і виконувати, і цим закликати на себе благословення Боже?
Згаданий приклад показав нам, що за виконання волі батьківської Бог врятував людину від смерті. А скільки можна навести ще прикладів того, що за слухняність батькам Бог упродовж всього життя не залишав Своєю допомогою і милостями не лише слухняних дітей, але являв Свою прихильність навіть їхнім нащадкам! Ісаак корився батькові своєму Аврааму, не противився йому навіть і тоді, коли Авраам, за велінням Божим, хотів принести його в жертву. І Яків у всьому корився своїм батькам. Над тим і над іншим спочивало рясне благословення Боже (Бут. 26:3; 28:13) .
Також, і Йосиф був слухняний своєму батькові в той час, коли за це ненавиділи його брати. Тому й Бог звеличив його Своїми милостями в Єгипті .
Родоначальник аравійського племені Рехавитів, що оселилися серед євреїв, заповідав їм ніколи не пити вина, не будувати будинків, не розводити садів, але жити в шатрах. Вони ж вірно виконували цей заповіт.
Господь сказав до них: - За те, що ви слухалися наказа Йонадава, батька свого, та зберігаєте всі заповіді його,…за це не відніметься в Йонадава, сина Рехавового, муж майбутній (на службі при храмі) пред лицем Моїм по всі дні "( Єрем.35).
Отже, за словом Апостола, послухайте батьків у Господі , се бо є праведно ( Еф. 6:1 ), і від себе додамо, корисно й спасительно для всіх нас. Амінь .
(Слово з Патерика про те, що не треба йти з церкви, коли ще йде служба) 30.04//13.05