Перераховуючи чесноти, якими повинні прикрашати себе вдови - християнки , Апостольські правила говорять: «Кожна вдова повинна бути лагідна, мовчазна, незлобива , негнівлива, небалакуча, не двоязична, така, що не полюбляє вмішуватися в чужі справи. Вона невпинно повинна підносити до Бога моління за церкву. У неї повинні бути і непорочний зір,
і чистий слух, і не забруднені руки, і ноги розважливі, і уста, навчені говорити належне...
Вона повинна бути поміркованою, благоговійною, соромливою, має часто співати псалми, молитися, читати Священні книги, постити ( Постанови Апост. Кн.. 3 , гл. 5 і 7). Такі повинні бути чесноти у вдовиці - християнки. Але чи було тут перераховано їх усіх Ні! Здається до перелічених можна до них додати ще цнотливість та турботу про спасіння ближнього.
і чистий слух, і не забруднені руки, і ноги розважливі, і уста, навчені говорити належне...
Вона повинна бути поміркованою, благоговійною, соромливою, має часто співати псалми, молитися, читати Священні книги, постити ( Постанови Апост. Кн.. 3 , гл. 5 і 7). Такі повинні бути чесноти у вдовиці - християнки. Але чи було тут перераховано їх усіх Ні! Здається до перелічених можна до них додати ще цнотливість та турботу про спасіння ближнього.
Одного ченця, який жив у монастирі, відпустили по справах монастиря в одне селище. А у сусідньому селі жив чоловік, який знав цього ченця, шанував його й іноді запрошував до себе. Чоловік цей мав єдину дочку, вдову, яка з чоловіком всього прожила тільки рік або два. Сталось так, що монах закохався у неї, а вона, боячись гріха, всіляко уникала зустрічі з ним. Але одного разу її батько виїхав по справах у місто, залишивши доньку вдома одну. Монах прийшов до неї в будинок і запитав: «Де твій батько?» Вона сказала, що той поїхав до міста.
Помітивши, що монах хвилюється грішними думками, цнотлива вдова сказала йому: «Не турбуйся, отче, нечистими думками, а краще встань і помолися й прожени злого ворога з серця». А по цьому, ще й розкрила перед ним всю гидоту гріха. Почувши правдиві слова чернець розплакався, отямився, й зрозумів уесь жах і мерзоту гріха.
Побачивши це, вдова сказала: «Ну, що б було, якщо б ти вчинив гріх зі мною? З яким би ти лицем з'явився би до настоятеля й став слухати лик співаючих святих? Благаю ж тебе, встань від сну гріховного й не згуби своєї нагороди! Не лишай себе вічних благ! Чернець після цього хвалив Бога, що врятував через вдову від смертного гріха і дарував йому перемогу над самим собою .
З цієї історії маємо зробити висновок, що до чеснот, які повинна мати вдова, можна додати б і ще турботу про звернення грішника з його помилкового, оманливого шляху. Бо це є одна з найбільших чеснот. Не забуваймо, що яким великим нещастям людини є час гріха, так і велика чеснота того, хто дбає не тільки про те, як себе зберегти від гріхів, а піклується, як інших врятувати від нещастя.
Послухайте, як вчить про це святий апостол Яків: « Браття мої, коли хто з-поміж вас заблудить від правди, і його хто наверне, хай знає, що той, хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерти та безліч гріхів покриває!». (Як.5:19-20) . Амінь .
(Слово про ченця, якого напоумила жінка). 29.04//12.05