Те, що роздаємо жебракам, повертає Господь

Що ми роздаємо жебракам, то повертає нам Бог Слово Боже говорить: той, хто чинить милість злиденному, дає Богові в борг. ( Притч. 19 , 17 ). З цього робимо висновок, що через руки жебраків ми вручаємо добро своє Богу. Очевидно, що й Сам Бог повинен якось повернути нами роздане. Але чи поверне? А коли так, то як можна переконатися в цьому?

Послухаймо наступну повчальну історію, яка, сподіваємося, буде переконливою для усіх нас. Сінесій, єпископ Киринейський, після довгого часу та довгих умовлянь привів до Христа язичника, філософа Евагрія та хрестив його з усіма домашніми. Через рік після хрещення Євагрій, як видно, все ще сумнівався в деяких істинах християнського вчення. Якось він прийшов до Сінесія, вручив йому досить велику суму золота й затребував, щоб єпископ роздав усе це убогим, а йому, натомість, дав власноручну розписку про те, що Господь поверне йому все роздане в майбутньому житті. Єпископ дав Євагрією розписку, а золото роздав жебракам. Після цього Євагрий прожив кілька років, поки не зліг на смертне ложе.

Перед смертю він покликав своїх дітей і, віддаючи їм розписку Сінесія, заповідав, щоб вони поклали її з ним у труну. Діти обіцяли виконати заповіт, і коли Євагрій помер, вони поклали з ним розписку Сінесія. Минуло два дні, як поховали Євагрія. Третього дня з’являється він у сні Сінесію та й каже: «Прийди на мій гріб і забери свою розписку. Борг свій, як ти мене запевняв, я отримав, і тепер, посвідчуючи це, зі свого боку й тобі залишаю власноручну розписку в отриманні». 

Прокинувшись Сінесій покликав синів Євагрія та запитав їх, чи не клали вони чогось до труни з небіжчиком - своїм батьком? Вони відповідали: «Нічого, Владико, не поклали, крім однієї якоїсь хартії, яку батько просив покласти з ним». Тоді Сінесій розповівши їм свій сон, запросив деяких із кліру та багатьох благородних осіб – міщан, і пішов з ними до гробу Євагрія. Коли труну відкрили, то в мертвого знайшли в руках грамоту. Коли розкрили її то прочитали, що в ній рукою померлого написано було наступне: «Я, Євагрій, філософ, тебе, преподобного єпископа Сінесія, вітаю! Отримав я борг, який через тебе дав Христу Богу Спасителю, і тепер вже більше не зажадають від тебе ніякого звіту про золото, яке колись дав тобі, а через тебе - Христу Богу, Спасителю нашому». І далі, закінчується розповідь описом того, як всі вельми дивувалися такому преславному чуду, та прославили Бога, співаючи багатократно: «Господи, помилуй нас!» 


Не бійтеся ж, браття та сестри! За Богом ваше не пропаде! Той, Хто дає насіння сіячеві, а хліб на поживу, звичайно ж, із залишком поверне посіяне вами та зростить плоди вашої праведності! Та й, як Йому не повернути, коли в Його руках багатство та слава всього світу? Коли Він Сам - вся Любов і Милість, і коли Сам говорить , що роздане вбогим передається Йому? «Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене...» (Мф.25:35-36). І далі: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили…» (ст. 40).

Відкриймо свій слух до прохань злиденних, витрімо сльози тим, хто плаче, розкриймо руки, щоб допомогти жебракам, особливо тим, про яких ми знаємо, що вони дійсно жебраки, а не «промишляють жебрацтвом». Будемо пам’ятати сказане Господом, що отримане від нас жебраками на землі, отримує Сам Христос на небесах. Амінь. ( Слово про Євагрія філософа, якого охрестив єпископ Сінесій, що дав йому грамоту, взамін милостині.) (11.04)