.jpg)
Чеснота смирення настільки наближає нас до Бога, настільки з'єднує з Ним, що все єство смиренної людини стає вмістилищем Божественної благодаті, і ця благодать виливається на інших людей, а іноді чинить великі чудеса навіть поза волею самої смиренної людини. Щоб переконатися в цьому, давайте згадаємо випадки з життя святих Сисоя та Віссаріона, преподобних отців наших.
Якось один простолюдин вирушив із своїм хворим сином у Єгипет, до преподобного Сисоя. Дорогою хворий помер. Але батько не розгубився цим, взяв мерця та приніс до преподобного. Знаючи смиренність святого, простолюдин не став просити відкрито в нього допомоги, а ввійшовши з мерцем на руках, зробив поклін святому, й при цьому поклоні поклав мертвого сина до ніг старця. Не знаючи, що перед ним лежить мрець і думаючи, що хлопець теж поклонився йому, але не хоче встати, Сисой наказав померлому: - Встань негайно та йди геть. В цю ж мить мертвий ожив, підвівся й вийшов назустріч до свого здивованого батька. Тоді батько розповів преподобному про те, що сталося з його сином на шляху, і як уже мертвого, він доніс його до келії.Почувши це святий старець зажурився й заборонив простолюдинові та своїм учням розповідати про цю пригоду до своєї смерті.
Інший випадок. До скит, де жив преподобний Віссаріон, привели біснуватого. Братія звершила за його зцілення молитву в церкві, але демон не відступав. Тоді ченці стали міркувати, що ж їм далі робити. Вони погодилися, що ніхто не вижене цього біса, крім отця Віссаріона, але, як його просити про це, не знали. Якщо просити про це прямо, то він не піде до церкви, через свої велике смирення. Хіба, ось що треба зробити. Завтра вранці треба привести біснуватого до храму раніше всіх, і посадити його на місці преподобного. А коли авва зайде, то скажемо йому: - Розбуди нашого брата, отче! Так і зробили. І ось, коли Віссаріон, ввійшовши до церкви, став на молитву, ченці сказали йому: - Розбуди брата, отче! Преподобний сказав біснуватому: - Встань і йди звідси. З цими словами біс негайно ж залишив чоловіка.
Ось яку гідність та висоту має смирення. Чим більше хтось вправляється в ньому, тим ближче стає до Бога, і тим більше отримує від Нього благодатних дарів. І в цих благодатних дарах Господь на землі дозволяє спробувати невимовні блага вічного блаженства.
Смиренність - перша ступінь на небо, вірний шлях до слави, надійний засіб до здобуття благодаті. Воно не лише через святих чудеса звершує, але й великих грішників приводить до Бога та чудотворцями робить. У цьому нас переконують житія святих, незліченною кількістю прикладів
Будемо постійно пам'ятати, що на шляху до неба нам, перш за все, необхідна ця чеснота, яка полягає в глибокому усвідомленні свого недостоїнства перед Богом, і благоговійній відданості Його волі. Блаженні вбогі духом, бо їхнє царство небесне (Мф.5:3). Амінь .
(Слово про святого Сисоя, як словом він воскресив померлого. Слово з Патерика про Віссаріона, який словом виганяв бісів) 04.05//17.15