Хто віддається пороку пияцтва, той, здебільшого, забуває все навкого. Одне в нього на думці: як би то напитися, одне він наглядає, як би то задовольнити своєї мерзеннії пристрасті там, де бувають бенкети ( Притч. 23 , 30). А між тим, якби він цілком усвідомив, яке страшне зло він робить і собі самому, і родині, і суспільству, він неодмінно повинен би був ужахнутися.
Справді: шкода від пияцтва і самим п'яницям, і через них така, що й годі уявити! Неминуча загибель чекає п'яниць, якщо не кинуть своєї пристрасті. Становище їх направду жахливе.
Справді: шкода від пияцтва і самим п'яницям, і через них така, що й годі уявити! Неминуча загибель чекає п'яниць, якщо не кинуть своєї пристрасті. Становище їх направду жахливе.
"Пияцтво, - йдеться в повчанні з Прологу, - затьмарює розум, тілесний організм засмучує, майно розкрадає. Пияцтво залишає землю необробленою, вільних робить рабами, змушує входити в неоплатні борги. Вправних майстрів робить невмілими, забирає в них здатність робити те, чому вони навчені. Піддає хворобам, завдає сорому та безчестя, кидає в убогість, починає сварки та позови, розлучає дружин від чоловіків, а дітей рабами робить.
Пияцтво віднімає ноги та стрясає руки, псує зір. Пияцтво утримує від ходіння до церкви й не дозволяє молитися Богу; від читання св. книг відволікає, відганяє від серця страх Божий, віддає людину смерті та посилає в вогонь вічний. Пияцтво губить красу, вводить в спокусу тверезих.
Кому горе? П'яниці! Про кого чутки? Про п'яниць! Для кого суді? Для п'яниць! Від кого прикрощі та сварки? Від п'яниці! Кому розтрощений ніс, кому сині очі? П'яниці! (Притч. 23: 29-30 ).
Всякий п'яниця відлучиться від Бога і від людей, та зодягнеться в роздерте лахміття.
О, горе! Як врятуватися п'яниці, що лежить наче мертвий і від Бога відійшов заради пияцтва, і від Духа Святого відлучився смороду заради одурманливого. Вони слова Божого не мають в своїх устах, про них плаче Ангел-Хранитель і радіють біси, яким п'яниці приносять жертву своєї пристрасті".
Багато, як бачите, перераховують тут святі отці гірких плодів пияцтва. Але скажіть, поклавши руку на серце, чи можна назвати зайвим хоча одне зі слів його? На жаль, хоча й гірка, але пряма, позитивна істина чується в кожному слові. Та й мало цього: ми думаємо , що святий отець ще досить стримано малює жахливу картину зла, принесеного пияцтвом.
Якщо зустрітися з цим злом лицем до лиця, то що ми побачимо? Там ціла сім'я пущена по світу п'яницею батьком, і ходять діти голодні та холодні, роззуті та роздягнені. В іншому місці негідник-п'яниця наносить немилосердні побої своїй дружині. В іншому - пияцтво зробило з людини злодія та розбійника. Там інший дивиться звіром, і немає на ньому образу людського. В іншому місці чуємо п'яниці, один за іншим кінчають самогубством. Що ж може бути ганебніше, непростиме, жахливіше цього?
Прокиньтеся ж, поки ще є час, ви, любителі застіль та пошановувачі вина.
«Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано…» (Лук. 21:34) Амінь .
(Повчання до царів і князів, до єпископів і священиків, і до всіх християн, щоб не впиватися вином) 07.04