Раніше були, та й тепер є досить таких людей, які послуживши Богові якими-небудь особливими подвигами, почали думати про себе, що вже стали ближчими до Бога, а тоді починали по-своєму вірувати, мала власні міркування про спасіння душі, п ро правила, що їх належить дотримуватись, нехтували спілкування з ближніми, зневажали та засуджували їх. Така самозакоханість та духовна гордість приводить до особливо згубних наслідків.
Монах Ірон п'ятдесят років провів у пустелі й перевершив всіх ченців, які там жили, своїм рівноангельским життям. Але гордість погубила і такого подвижника. Він уявив, що сусідні з ним монахи не такого тримаються уставу, якого б, на його думку, слід було триматися. Відтак він почав ставитися до них з презирством. Згодом Ірон не хотів навіть і на великі свята приймати з ними їжу, а щоб не бачити їх, не хотів ходити до церкви навіть у Світле Воскресіння. Диявол, помітивши, що в душі старця зародилась зарозумілість, не забарився докласти зусиль, щоб погубити його , і таки досяг свого. Якось він з'явився ченцеві в вигляді світлого ангела, а монах, який упав у самообман прийняв його дійсно, як ангела. Диявол запропонував старцю кинутися в криницю кажучи, що, мовляв, за святе життя йому від цього шкоди не буде. Старець послухався, і витягнений був з колодязя ледь живим. На третій день він помер.
Жили в одному монастирі батько з сином. Батько багато розмріявся про свої духовні достоїнства і впав у самозакоханість. Багаторазово являлися йому біси, яких він приймав за ангелів світла. Коли ворог побачив, що монах уже в його руках, то запропонував йому принести сина в жертву Богові. "І ти, - сказав йому біс - сподобишся такої ж честі, як Авраам". Божевільний батько послухав диявольську намову та почав готувати мотузку і точити ніж. Добре, що син вчасно помітив це й врятувався втечею.
Був ще й інший обманутий інок, що дозволяв собі вірити снам і думав, що за його святе життя Господь, особливо перед іншими, відкриває йому Свою волю в сонних видіннях. Диявол скористався цим і, одного разу, представив йому в сні, ніби по одному боці святі Апостоли, Мученики і всі християни знаходяться в темряві – й у пеклі терплять найстрашніші муки, а на іншій - євреї у світлі насолоджуються блаженством. Прокинувся бідний монах, повірив сну, пішов до жидів, і не тільки прийняв єврейську віру, а ще й одружився на єврейці. За це ж і покарав його Господь: років через три колишній праведник, ще живий, почав гнити: тіло його точили черви, і в такому нещасному становищі він і помер". ( Троїцьк. Листки , № 87).
Отже, горе, як каже Ісая, тим, які стають мудрими у своїх очах і розумними перед собою самим (5, 21). І справді, додамо вже від себе: горе, подвійне горе! Бо, як бачите, духовна гордість і плоди колишніх чеснот гублять людину й роблять її рабом диявола. Що може бути жахливіше? Будемо ж невпинно пам'ятати, що: «Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде! » ( Лук. 18 , 17 ).
Будемо йти туди шляхом смирення й послуху, пам'ятаючи, що кожен хто залишить шлях до обителі Отця Небесного, піде шляхом погибелі.
"Кто, презревши степени, возводящие в гору, хощет взойти на оную по стремнинам, тот ищет себе падения" – Каже святий Григорій: (В книзі : Нетлінна їжа , стр.287 ) . («Той, хто хоче піднятися угору не по сходинках, а перилами, той готує собі падіння»).
І дійсно падає! Незліченні приклади тих, хто погубив свою душу від самообману і гордості безсумнівно переконують нас у цьому. Амінь.
(( Слово святого отця Кассіана, щоб не возноситися // 5)
(( Слово святого отця Кассіана, щоб не возноситися // 5)