Закінчивши бесіду з багатим юнаком, який після слів Господа: «Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною». ( Мф.19:21) відійшов від Нього з сумом, Спаситель сказав Своїм учням: «Поправді кажу вам, що багатому
трудно ввійти в Царство Небесне. Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!» (ст. 23- 24).
трудно ввійти в Царство Небесне. Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!» (ст. 23- 24).
Що це означає? Невже те, що для багатьох не можливий вхід до Царства Небесного? Ні, це не так! Святий Іоан Златоуст, пояснюючи вищенаведені слова Господа говорить, що «Христос цими словами не багатство засуджує, але тих людей, які пристрастилися до нього».
Відтак, у згаданих словах Господь вказує не те, що багаті не спасуться, а лиш на небезпеку багатства в справі спасіння тим, хто має пристрасть до багатства. При правильному та розсудливому вживанні багатства спасти свою душу може й багатий. Так, як це було з заможними Авраамом, Іовом, Давидом й іншим благочестивими багатіями, що нині торжествують в оселях Отця Небесного.
У чому ж полягає правильне і розсудливе вживання свого багатства, та як взагалі потрібно багатим поводитися, щоб спастися? На ці питання знаходимо відповідь у святого Златоуста, який вчить так:
«Насичуючись поживою - згадай голодного. Вгамовуючи спрагу - згадай спраглого. Зігрівся сам – зігрій того, хто трясеться. Якщо живеш у високому, багато прикрашеному будинку – заведи туди мандрівника, прийми подорожуючого. Тішишся на бенкеті – звесели того, хто в скорботі та журбі. Віддали тобі честь як багачеві – то ж відвідай своїх убогих. Вийшов ти радісним від князя твого - зроби веселими й всіх слуг у своєму будинку. Чималою справою в очах Божих і те, коли хто й підлеглих своїх безжурними робить. І якщо ти милостивий і поблажливий будеш до них , то й сам в потрібний час милість отримаєш.
І нехай стане дім твій притулком служителям Божим і священикам, і всякому церковному чину: введи їх до дому свого та віддай їм честь. Влаштуй їм трапезу, і сам із сімейними своїми послужи. Нехай знають тебе і нехай молитва їх за тебе в церкві вознесеться. Нехай свічка твоя там горить, і просфора твоя перед Господом принесена буде.
Зверни свій взір на ченців та запропонуй їм чернечу їжу, послужи і їм усяким смиренням. Проведи їх з честю, та пожертвуй що-небудь на потреби чернечі. Якщо за все це вони залишать тобі своє благословення, то й це буде для тебе безцінним скарбом : бо багато може молитва праведного, говорить слово Боже.
Не забувай і про самітників, наділяючи по своїх можливостях та їхніх потребах. Виблагай у них святих молитов, приклади до серця слова їх, та з вдячністю прийми їхнє благословення.
Наклепу ж на ченців, і ні на кого з духовного чину, не приймай. Грішника не суди, пам'ятаючи слова Господа: не осуджуйте, так не засуджені будете.
Не соромся першим вклонитися з тим, кого зустрінеш на своєму шляху. І якщо так будеш жити, то не тільки не будуть тобі владу і багатство перешкоджати у спасінні, але й будуть для тебе вождями до Царства Небесного, як добрі друзі».
Отже, і для багатих не зачинений вхід у Царство Небесне, якщо багатства свої вони вживають у славу Божу, на користь ближніх і на спасіння своєї душі. Не варто забувати, що навіть земні блага - це дари благодаті Божої, хоча й тимчасові.
Багаті врятуються, якщо, зберігаючи істинне благочестя допомагатимуть кожному, кому чим можуть і скільки можуть: нагодують голодного, напоять спраглого, допоможуть роздягненому, попіклуються про ув’язнених чи тих, хто на ложі хвороби.
«А й бідному простягни свою руку, щоб завершилось твоє благословення. Дар милосердя подай усякому живому, а й мертвому не відмов твоєї ласки. Не цурайся тих, що плачуть, і сумуй з тими, що у смутку. Не вагайсь відвідати хворого - люблений будеш за те. У всіх ділах твоїх пам'ятай про твою кончину - повіки не згрішиш».( Сир.7:32-36)
Якщо багатії будуть у міру сил своїх добрі справи, на славу Божу, тоді й вони самі з власного досвіду пізнають істину слів, що: «Блаженніше давати, ніж брати!» (Діян. 20:35). Амінь .
(Слово св. Іоана Золотоустого, що личить милість творити ) 27.04 //10.05